Головна Головна
Символіка Символіка
Історія Історія
img Музей
Карта району Карта району
Карта Олександрівки Карта Олександрівки
img Розклад руху поїздів
img Розклад руху автобусів
Школа №1  Школа №1
Школа №3  Школа №3
Бібліотека для дорослих Бібліотека для дорослих
Бібліотека для дітей Бібліотека для дітей
Дошка оголошень Дошка оголошень
Дошка пошани Дошка пошани
Статті  Статті
img Юзербари
img Форуми
img Радіо (нове|beta)
img Фотоальбом
img Блоги
Новини сайту [24]
Спорт [25]
Освіта [21]
Культура [33]
Події [35]
Наука [2]
Суспільство [66]
Екологія [23]
Політика [10]
Господарство [9]
В світі [4]
В Україні [13]
Технології [20]
Медицина [6]
Цікавості [13]
Кримінал [5]
Олександрівка [19]
Люди [3]

Три роки у пошуках «стрілочника», або На пологи, як на смерть

Опубліковано: 09.03.2012

У райвідділі новий начальник. 
Для Олександрівського району не є новиною поява чергового «висяка», цебто кримінальної справи, яку місцеві «пінкертони» розслідують роками. І добре, коли щодо нового злочину порушено кримінальну справу. Тоді правопорушник чи компанія таких хоча б відбудуться легким переляком. Але більшість із них залишаються нерозкритими. Може тому, що впродовж майже десяти років поспіль на посаду начальника районного відділу міліції із області привозять кадрів які, ледь освоївшись із територією та владнавши власні проблеми, лишають наступнику старі та партію нових незавершених справ і … йдуть на заслужений відпочинок. Влаштовуючись хоча вже й не на такі відповідальні, але тепленькі посади. 

17 жовтня минулого року на нараді у райвідділі міліції, куди запросили і сільських голів, у новопризначеного керівника цього відомства Івана Кравцова (нині – перший заступник начальника), поцікавились, чи буде закінчено розслідування залишених йому у спадок справ. Зокрема: про викрадення у селі Кримках ще шість років тому цінних ікон, про застосування до жительки села Стара Осота Любові Фощій тортур офіцером міліції, котрий благополучно вже дослужився до майора, щодо смерті у районній лікарні при пологах 25-річної жінки та її дитини... 

Іван Федорович повідомив, що у Миколаївській області він 23 роки віддав роботі в міліції, має неабиякий досвід і в усьому розбереться. А для початку, як сказав, вже побував у селах Єлизаветградківці і Михайлівці та спіймав автоінспекторів на вимаганнях хабарів. Початок багатообіцяючий. Варто сподіватися, що кілька передпенсійних років для такого фахівця буде достатньо, аби оставити після себе гарний спогад. Хоча є в тому й сумніви, бо про розкриття якихось резонансних справ досі не чути. Повернемося до однієї з них – про смерть породіллі Олесі Козаченко.

Запізніла операція.  
Сталася ця прикра історія 15 травня 2009 року. Ось як її, після численних заяв до місцевих інстанцій, у зверненнях до Міністра внутрішніх справ, Генерального прокурора та Президента України, виклав чоловік Олесі, якому не довелося стати батьком первістка, монтер електромереж Іван Козаченко: 

«У Олесі появилися ознаки пологів близько другої години ночі. Ми привезли її до пологового відділення районної лікарні і вона почувалася добре. О 5-й годині телефоном вона схвильовано повідомила про сильну кровотечу і відсутність лікарів. Я терміново приїхав додому до заступника головного лікаря акушера-гінеколога Алли Гресь де її чоловік (теж лікар) звелів шукати ургентного лікаря-гінеколога Світлану Прасол. До 7-ї години Олеся не отримала допомоги лікаря. Вранці у палаті появилися завідуюча пологовим відділенням Світлана Прасол з Аллою Гресь і стали готуватися до операції аби, як казали, рятувати матір і дитя. За півгодини розпочалася тривожна метушня. Медпрацівники заклопотано снували, про стан породіллі нічого не повідомляли лише вимагали необхідні лікарські препарати. Багато ліків. Ми їх негайно купували, не обмежуючи себе у витратах коштів. Олесю із операційної до реанімаційного відділення перевезли об 11-й годині. Тоді лікарі нам із мамою Олесі сказали, що стан прооперованої не критичний, а дитина народилася мертвою. Мене з мамою відпустили на поховання дитини і пообіцяли за необхідності негайно викликати нас. 

З 12 до 18 години на вимогу лікарів брат дружини і я з мамою безперервно привозили ліки і нас запевняли: стан Олесі стабільний. Згодом повідомили, що у Козаченко не виходить урина – мабуть перешили сечохід. Анестезіолог Юрій Олефіренко уточнив: необхідна повторна операція, яку здатні виконати лише кваліфіковані лікарі-акушери та реаніматологи обласної лікарні. Ми слізно молили викликати їх і рятувати Олесю. Нас запевняли, нібито бригада лікарів уже на під’їзді. Юрій Олефіренко, Світлана Прасол і Алла Гресь розійшлися по домівках, а ми чекали. О 20-й годині медперсонал відділення змінився і санітарка з медсестрою повідомили: Олеся померла. 

Для встановлення причини смерті матері і дитини наступного дня ми звернулися до районної прокуратури із заявою про призначення незалежної судово-медичної експертизи. Прокуратура спрямувала нас до головного лікаря Валерія Щура. Хто і як робив експертизу невідомо, бо у лікарському свідоцтві не вказано навіть ім’я експерта і проставлена печатка районної лікарні. 
Чи порушено кримінальну справу, як ведеться слідство, чи встановлено винних? На наші запити отримуємо відписки з яких неможливо з’ясувати що насправді відбулося в лікарні і дізнатися хто винен у смерті дружини й немовляти. 

Ми просили за бездіяльність притягти до відповідальності прокурора, адже заяву йому було подано 16 травня 2009 року, а опитування свідків слідчі проводили тільки 22 травня.Тяганина тривала з тим, аби надати працівникам лікарні час для підроблення на своє виправдання історію хвороби, а експерту - зробити потрібний їм висновок…» 

У грудні в. о. прокурора району Вікторія Буданцева повідомила потерпілого Івана Козаченка про порушення 5 червня кримінальної справи відносно медпрацівників за фактом неналежного виконання професійних обов’язків, що спричинило смерть О. Козаченко і плоду, який вона виношувала, та використання ними завідомо підроблених документів. А ще про те, що постановою слідчого 14 грудня провадження у справі було зупинено у зв’язку з не встановленням злочинців і ця постанова скасована як винесена передчасно і необґрунтовано. 

10 серпня 2010 року, після повторних скарг до високих столичних інстанцій представника потерпілих Наталії Кузяви, які без будь якої перевірки повернулися до тих, на кого автор скаржилася, заступник прокурора області Олександр Іваніщев уточнив - за грубе порушення вимог кримінально-процесуального законодавства, допущене під час розслідування, відносно слідчого Є. Воропай та в. о. начальника міліцейського підрозділу О. Кондрашенка порушено дисциплінарне провадження. Дізнатися достеменно яке саме стягнення, і чи було воно взагалі накладено на вказаних осіб, незважаючи на запити до начальника райвідділу міліції Івана Кравцова та начальника УМВС України в області Костянтина Пожидаєва, встановити не вдалося. 

Із цидулок епістолярного жанру стало відомо – через некомпетентність місцевих фахівців, а може й - зацікавленість когось із правоохоронців, кримінальну справу направлено до відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров’я громадян, слідчого управління УМВС. Дату спрямування матеріалів до обласного центру кожен називає чомусь різну. Вже в. о. начальника СВ райвідділу міліції Є. Воропай повідомляє, нібито це сталося в березні 2010 року. В. о. прокурора району Вікторія Буданцева стверджує, що справу відіслано 10 серпня, а старший помічник прокурора області О. Коваль запевняє – матеріали передано старшому слідчому Сергію Береговому 13 серпня 2010 року. 

Скоро виповниться три роки в пошуках «стрілочника», на якого можна списати і неналежне виконання професійних обов’язків, що спричинило смерть молодої жінки та її дитяти, і підроблення документів для приховування злочину. За відсутності впродовж року повідомлень про результати плідної роботи слідчих на прохання потерпілих 12 вересня минулого року автор цих рядків у телефонному режимі поспілкувався з Береговим. Сергій В’ячеславович послався на відсутність висновків додаткової комісійної судмедекспертизи, за яким пообіцяв негайно виїхати до Харкова. В кінці року нагадую слідчому, що потерпілі вже півроку очікують відповідь на своє звернення, надіслане йому 30 серпня. Береговий поскаржився на втрату адреси та номера телефону потерпілих і – жодного слова про експертизу. 

Чи така вже складна ота справа, до якої у пошуках винних мало не Інтерпол доводиться підключати? Переді мною «Висновок експертної групи МОЗ України щодо смерті Козаченко Олесі Миколаївни», у складі якої працювали 20 світил медицини. Серед них професори, завідуючі кафедрами акушерства і гінекології Національного медуніверситету ім.. Богомольця, Харківської медакадемії, Львівського національного медуніверситету ім.. Д. Галицького, Одеського державного медуніверситету… Вони встановили, що після запізнілого визначення діагнозу операцію (кесарський розтин) розпочато тільки через 1 годину 05 хвилин. Крововтрату після операції оцінено в 1625 мл., а переливання 285 мл еритроцитарної маси проведено тільки через 4 години. Неадекватною є інфузійна терапія. Хоча неодноразово ставилося питання про виклик із Кіровограда консультативної бригади, консультації надавалися лише по телефону. Лікарська тактика визнана необґрунтованою, а смерть попереджуваною. В історії хвороби відсутній клінічний діагноз, а посмертний епікріз охоплює лише час перебування хворої в реанімації. Куди подівся оригінал історії хвороби, хто скоїв підроблення та дописав хвороби, якими Олеся ніколи не хворіла - досі невідомо. Як і те, чому не використано вчасно кров, достатню кількість якої на вимогу лікарів здали Іван Козаченко, Андрій Фокша, Олександр Безпалий, Вадим Майданик? 

Кому вигідно спекатися справи? 
Відповіді Алли Гресь на питання, що хвилюють потерпілих, туманні. Хоча вона добре пам’ятає той нічний візит до неї. «Було темно, - говорила вона, - я боялася навіть вийти до прибулих. А звернутися до Світлани Прасол порадив мій чоловік». Світлана Володимирівна (спілкування по телефону 099-068-9517) від пояснень відмовилася, з усіма питаннями порадила звертатися до прокурора який «в курсі дєла». 

Коментуючи висновок експертної групи реаніматолог-анестезіолог Юрій Олефіренко зауважив: «Дуже пізно, за великої втрати крові мої колеги взялися за операцію. Життя жінки ще могла врятувати бригада Кіровоградських фахівців, але Гресь відмінила виклик. Не наполягала на цьому й Прасол, яка за дивних обставин чомусь негайно виїхала до Луганської області». 

Пригадуючи похорон колишньої учениці Олесі Козаченко, вчителька Олександрівської загальноосвітньої школи Валентина Черв’як, її колеги та батьки однокласників із сумом розповідали про неї, як про добру, чуйну, різнобічно розвинену молоду людину. Вона відмінно закінчила одинадцять класів, була учасницею КВН, гарно співала. Добре володіла англійською і мріяла вивчати мови. Коштів для того у мами не було і Олеся пішла працювати в магазин. Одружилася, готувалася стати мамою та не судилося. Її смерть - це траур усього райцентру, в останню путь її проводжали усім селищем. І тепер, майже три роки по тому, її рідних, друзів і знайомих хвилює питання – що завадило правоохоронним органам району розслідувати порушену прокуратурою кримінальну справу і чому її передали до слідчого управління УМВС, а основному фігуранту Світлані Прасол дали можливість терміново виїхати за межі області.

Знайти відповіді на ці питання там, де йдеться про таємниці слідства, нелегко. Але достеменно встановлено цікавий факт – з передачею до міліцейського відомства області матеріалів кримінальної справи, якщо таку на той час не було закрито, у кинутому сім’єю Прасолів добротному особняку по вулиці Комсомольській 21 поселилася сім’я прокурора району Віктора Апостолова. Як свідчить довідка районної дільниці бюро техінвентаризації від 12.09.2011 року, власником будинку все ще рахувалися Олександр та Світлана Прасоли. Але новий мешканець за рік проживання встиг зробити там капітальний ремонт з обладнанням усіх зручностей і виселятися не збирається.

Як повідомив на запит щодо цих загадкових подій у районі прокурор області О. Левицький, кримінальна справа понад рік перебуває у провадженні СУ УМВС України в області і нагляд за її розслідуванням прокурор району не здійснює і на хід її розслідування вже не впливає. «Хто б у цьому сумнівався, - зауважує вбита горем мама Олесі Ольга Іванівна Кузява. – Цікаво, як би на такий цинізм і зневагу до людського життя підлеглих відреагував Генеральний прокурор України, якби политі нашими сльозами скарги підлеглі Віктора Павловича клали на його робочий стіл, а не повертали не розпечатаними до тих, на кого скаржимося». 

P.S. Аби продемонструвати принциповість щодо надзвичайної ситуації у лікарні, Віктор Апостолов порушив кримінальну справу відносно службових осіб за фактом порушення права на безоплатну медичну допомогу та перевищення службових повноважень. Йдеться про встановлення такси на оплату перебування породіль у пологовому відділенні і вимагання з них чималих сум за послуги. Звинувачення пред’явлено лише медичній сестрі Людмилі Дудник хоча, як видно із наведених у обвинувальному висновку показань «добровільно» віддавших гроші, їх вимагали і Алла Гресь і Світлана Прасол. (Про витрати сім’ї Козаченко – жодного слова). Організаторів «благодійної» акції було допитано лише як свідків. Кіровоградським районним судом кримінальну справу закрито, а медсестру звільнено від кримінальної відповідальності по амністії. 

Володимир В’ЮНИК, журналіст 
Олександрівський район 
Кіровоградської області 
Стаття і фотографія надруковані 
у Кіровоградській обласній 
щотижневій газеті «Нова газета» 
26 січня 2012 року.
Знайшов в тексті помилку? Будь-ласка виділи її та натисни Ctrl+Enter
Категорія: Медицина | Переглядів: 2394 | Додав: 380672582024
Посилання
BB-Code
HTML-код
Всього комментів: 61 2 3 »
avatar
Offline
10.03.2012 09:02 Субота | 1 Спам
У нас такі лікарі, що ліпше зовсім до них не заходити а їхати по інших містах в надіїї на одужання. Два рази на лікарняному знаходився і не змогли встановити діагноз. Дуже прикро що немає Лесі та її дитини(( а також прикро що й до сих пір не знайшли винного.


Відповісти            Карма комента: +1
1-1 2-2 3-3
avatar
Вверх
Кіровоград: новини та сайти Счетчик тИЦ и PR
© Інтернет-портал "Олександрівка.ІНФО". Олександрівка Кіровоградської області.
При використанні будь-якого матеріалу посилання на сайт обов'язкове
Адмінстрація не несе відповідальність за зміст статтей/новин а тим більше за комментарі до них.

Сайт створено в 2007 році. Всі права на сайт та матеріали що розміщуються на ньому належать українському народові.

Без ГМО.
Використовуються технології uCoz
» Обмін посиланнями
» Реклама на сайті
» Зворотній зв`язок

» Гостьова книга

Ми в соц. мережах: