Головна Головна
Символіка Символіка
Історія Історія
img Музей
Карта району Карта району
Карта Олександрівки Карта Олександрівки
img Розклад руху поїздів
img Розклад руху автобусів
Школа №1  Школа №1
Школа №3  Школа №3
Бібліотека для дорослих Бібліотека для дорослих
Бібліотека для дітей Бібліотека для дітей
Дошка оголошень Дошка оголошень
Дошка пошани Дошка пошани
Статті  Статті
img Юзербари
img Форуми
img Радіо (нове|beta)
img Фотоальбом
img Блоги
Новини сайту [24]
Спорт [25]
Освіта [21]
Культура [33]
Події [35]
Наука [2]
Суспільство [66]
Екологія [23]
Політика [10]
Господарство [9]
В світі [4]
В Україні [13]
Технології [20]
Медицина [6]
Цікавості [13]
Кримінал [5]
Олександрівка [19]
Люди [3]

ЗАВОДСЬКА ПРОХІДНА ЗАЧИНЕНА

Опубліковано: 11.07.2008

Чутки про те, що цукровий завод в Олександрівці у цьому році працювати не буде, на жаль, підтвердилися.  3 липня в управління економіки та розвитку інфраструктури рай­держ­адміністрації за підписом голови правління ВАТ „2-й імені Петровського цукровий завод” М.І. Обідіна надійшов про це лист-підтвердження. „Правління ВАТ  „2-й імені Петровського цукровий за­вод” та Наглядова рада Това­риства прийняли рішення — вироб­ничий сезон у 2008 році не розпочинати. На підпри­ємстві провести консервацію та пра­цювати в режимі під­тримки життєдіяльності підприємства до наступного виробничого сезону”,— сказа­но в листі. Свою позицію влас­ники заводу пояснюють... неста­біль­ністю в державі; постійним необґрун­тованим підняттям цін на газ, пально-мастильні мате­ріали; матеріали для ремонту обладнання; недостатньою кіль­кістю сировини, на їх думку, сільгоспвиробники не зацікав­лені  вирощувати цукрові буряки через низьку ціну на сировину; тяжким фінансовим становищем, що склалося на підприємстві, — собівартість виробленої продукції набагато вища від оптово-відпускних цін на цукор; незацікавленістю роботи підприємства з боку районної влади, мовляв, кожен рік призаводський буряко­пункт приймає все менше буря­ків порівняно з попередніми роками: у 2006 році — 30,3 тис. тонн, у 2007 році — 10,9 тис. тонн.
 
Дивною є така позиція прав­ління, навіть   суперечливою, бо в цьому ж листі підтверд­жено, що згідно наказу Мініс­терства аграрної політики України № 114 від 3 березня 2008 року „Про розподіл обсягів виробництва цукру квоти „А” (це державне за­мовлення, уточн. автора) між цукровими заводами на період з 1 вересня 2008 року до 1 вересня 2009 року ВАТ „2-й імені Петровського цукровий завод” одержав дозвіл на ви­робництво цукру квоти „А” на 2008 рік в обсязі  15,74 тисячі тонн”.
 
Чому ж тоді не працюватиме завод? Та ще й у такий спри­ятливий для сільського госпо­дарства рік. Вперше за всю свою більш як півторастолітню історію цукроварня не роз­почне переробний сезон. Та­кого не було навіть у важкі за погодними умовами посушливі роки. І причини  не розпо­чинати переробний сезон на заводі є абсолютно неперекон­ливими, починаючи від „неста­більності” в державі, „незаці­кавленості” роботою підпри­ємства районної  влади до небажання сільгоспвиробників вирощувати цукрові буряки. Чи дійсно це так? Залишимо на совісті власників заводу ви­гадану „нестабільність” у дер­жаві. А про решту чинників, на які спираються власники, варто поговорити конкретніше? Ко­му-кому, тільки не цукроварам пояснювати, яким затратним є процес вирощування цукрових буряків. Щоб отримати ще­дрий урожай, потрібно до­класти і максимум зусиль,  і значні кошти. Тому дійсно за останні роки спостерігається скорочення площ цукристих. Однак серед факторів, що сприяють цій тенденції, є і своя політика цукрозаводу у роз­рахунках з виробниками. Перш за все низька закупівельна ціна сировини, особливо це сто­сується 2008 року. У цьому році бурякопереробні підпри­ємства закупляють цукрові буряки згідно укладених дого­ворів по 260-280 грн. за тонну. ВАТ „2-й імені Петровського цукровий завод” називав ціну у 180 грн. за одну тонну, ні з ким її не обговоривши. Крім того, у 2007 році на умовах давальницької сировини завод працював за схемою: 45% — заводу, 55% — виробнику. Тоді як, наприклад, Капітанівський цукрозавод  працює в цьому році за схемою: 60% — ви­робнику, 40% — заводу. Не влаштовувала сільгосп­вироб­ників і оплата транспортних послуг заводом. І це також не стимулювало їх до виро­щу­вання цукрових буряків. А під час приймання уже вирощеної сировини на бурякопункти багато було нарікань на завод­чан у постачальників буряків щодо визначення цукристості, її просто занижували на заводі, та фізичної забрудненості, її завищували. Були проблеми і в розрахунках жомом. Випи­суючи тисячі тонн жому, госпо­дарства реально отримували лише сотні тонн через те, що на заводі  маніпулювали вмістом сухих речовин у жомові, а вартість однієї тонни жому майже доходила до заку­пі­вельної ціни однієї тонни цукро­­сировини. А все це в кінцевому результаті не стиму­лювало господарства до збіль­шення площ цукристих.
 
Однак, незважаючи на такі негативні фактори, госпо­дарст­ва нашого району восени під­го­­тували під цукрові буряки 2 тис. гектарів глибокої оранки. І не просто підготували, а вико­нали всі технологічні процеси для того, щоб мати гарний урожай. А одне з господарств планувало засіяти буряками більше однієї тисячі гектарів. На це затрачені чималі кошти. Але негнучка політика цукро­вого заводу, який мав домо­витися за сівбу цукрових бу­ряків ще у серпні-вересні минулого року,  попередньо обумовивши з сільгос­п­вироб­никами ціни на сировину, умови приймання, не дала змоги господарствам засіяти запла­новані площі. Та такі негативні складові не завадили засіяти буряками 1015 гектарів. Сіль­госп­виробники надіялись, що цукровий завод законтрактує цю сировину на  переробку.
 
До речі, нинішні 1000 гек­тарів буряків варті минуло­річним трьом  тисячам. Посіяні буряки згідно нових техно­логій,  високоякісним  насінням, яке, до речі, господарства купляли самі і не брали на заводі. Завод абсолютно не фінансував посівну, хоча госпо­дарства, які сіяли буряки, заборгованості перед заводом не мали. А затратна частина тільки на посівний  матеріал склала 900 грн. на кожний посіяний гектар. А якщо ще врахувати ціну гербіцидів, пально-мастильних матеріалів, оплату  праці... Але, незважа­ючи на це, маємо хороші ре­зультати. Біологічна врожай­ність кожного гектара буряків складе на сьогоднішнй день  не менше 400 цнт/га. Отож не важко підрахувати, що із тисячі гектарів матимемо 40-45 тис. тонн  буряків, що дало б можливість на  третину забез­печити потреби заводу у сиро­вині. Та прикро, що власники заводу не доклали зусиль, щоб наші цукрові буряки були перероблені на нашому заводі в Олександрівці. В результаті вся сировина буде вивезена за межі району. А подальша доля вирощування буряків у районі залишається    під запитанням. Тому закономірно  складається враження, що саме цукровий завод мав на меті не роз­по­чинати переробний сезон і відбити охоту у виробників займатися буряківництвом.
 
Зупинка заводу,  одного  з великих промислових  підпри­ємств району, тягне за собою і інші негативні моменти. Це зменшення надходження пла­тежів до  бюджету. Хоча, незва­жаючи навіть на незначний період переробки цукроси­ровини на заводі у минулому році, планові показники до місцевого бюджету було за 2007 рік виконано і переви­конано. Впевнений, що районна державна адміністрація докладе максимум зусиль спільно з усіма підприємствами району і забезпечить виконання пла­нових показників бюджету і в 2008 році. Можливо, пробле­матичним залишиться лише виконання державного бюд­жету саме через зупинку цук­ро­вого заводу.
 
Не можна не сказати і про те, що власники заводу своїм рішенням позбавили роботи не одну сотню людей. Та швидше всього їх не особливо хви­люють соціальні проблеми селища. Варто лише нагадати про ті розбиті дороги по вули­цях Олександрівки, особливо по вулиці Червоноармійській, якими щоосені курсували ба­гато­тонні автомобілі з буря­ками. Неодноразові  звернення районної державної адмі­ніст­рації, Олександрівської селищ­ної ради протягом не одного року до правління заводу допомогти в ремонті доріг, упорядкувати рух велико­вантажного транспорту, що перевозить буряки, були про­ігно­ровані заводом. Завод так і не уклав договору з селищною радою на ремонт  доріг, упо­рядкування руху транспорту, хоч були на це відповідні рі­шення виконкому Олександ­рівської селищної ради.
 
Тож, швидше всього,  влас­ники заводу, приймаючи рішен­ня не розпочинати цьогорічний переробний сезон, керувались власними інтересами і аж ніяк не інтересами людей, репута­цією  орденоносного заводу, який має славну історію свого існування. Що вже говорити про моральну  сторону. Завод для багатьох поколінь олек­санд­рівців був гордістю і надією, візитною карткою на­шого селища. Але тільки для нас, і ніяк для теперішніх його власників.
 
 
 

 

Володимир ЩЕРБАНЬ,

заступник голови  Олександрівської РДА.

 

Знайшов в тексті помилку? Будь-ласка виділи її та натисни Ctrl+Enter
Категорія: Господарство | Переглядів: 3164 | Додав: BenGAMEn
Посилання
BB-Code
HTML-код
Всього комментів: 111 2 3 ... 10 11 »
avatar
Offline
12.07.2008 21:44 Субота | 1 Спам
Цукор завжди був стратегiчним товаром, йшов у держрезерв! Та й завод знаходиться на державнiй територii, зв'язаний з державою не тiльки торгово-фiнансовими а й iншими зв'зками. В таких ситуацiях держава звичайно не стоiть осторонь, допомагає, а якщо треба - то й поправляє проблемнi пiдприємства. Непланова тривала зупинка може дорого обернутись заводу. А часу залишилось менше 2 мiсяцiв!


Відповісти            Карма комента: 0
1-1 2-2 3-3 ... 10-10 11-11
avatar
Вверх
Кіровоград: новини та сайти Счетчик тИЦ и PR
© Інтернет-портал "Олександрівка.ІНФО". Олександрівка Кіровоградської області.
При використанні будь-якого матеріалу посилання на сайт обов'язкове
Адмінстрація не несе відповідальність за зміст статтей/новин а тим більше за комментарі до них.

Сайт створено в 2007 році. Всі права на сайт та матеріали що розміщуються на ньому належать українському народові.

Без ГМО.
Використовуються технології uCoz
» Обмін посиланнями
» Реклама на сайті
» Зворотній зв`язок

» Гостьова книга

Ми в соц. мережах: